З професійного спорту – в фешн-індустрію. Думаєте це неможливо? Ще й як можливо, впевнена Наталка Найда, підприємиця з Івано-Франківська. Історія бізнесу Наталі – це історія пошуку себе, яка стартувала з виготовлення hand-made листівок в 2008 році.

    В минулому Наталя займалася велоспортом. Брала участь у спортивних змаганнях, разом з чоловіком організовувала різні фестивалі. В 2008 році після народження сина вирішила поєднати декретну відпустку з власною справою.

    Старт бізнесу був непростим – знайти покупця на hand-made продукцію в Івано-Франківську виявилося складною справою. «Листівки особливо купувати не хотіли. Віддавали перевагу китайським за 2,5 грн, ніж нашим за 15», – згадує Наталя.

    Як такого стартового капіталу у підприємиці не було – фінансово допомагав чоловік. Матеріали теж на початку купували за рахунок сімейного бюджету. Крок за кроком справа розвивалася, і Наталя з двома помічницями почала виготовляти іграшки з тканини, які продавалися у львівських крамничках. Допомагав і розвиток соціальних мереж, завдяки чому з’являлися перші невеличні замовлення з-за кордону. Так і виникла hand-made майстерня «Шуфля».

    Новий початок

    Події 2013 року й непроста економічна ситуація негативно вплинули на багатьох підприємців-початківців. Девальвація гривні змусила Наталю подумати над виготовленням більш «практичної» продукції. Вирішили зупинитися на блокнотах, гаманцях, сумках ручної роботи.

    Додатковим імпульсом стала розробка власного візуального стилю міста Івано-Франківськ в 2014 році. Сувенірну продукцію в новому стилі замовляли в столиці. «В якийсь момент мені здалося неправильним те, що продукція для Франківська виготовляється в Києві. Вирішила, що хочу робити сувеніри в рідному місті. Придбала спеціальне обладнання для нанесення візерунків. Так і народився бренд «Буквиця», – ділиться спогадами Наталка.

    Чому «Буквиця»? Напевно не всі знають, що так називається перша літера на початку абзацу. За словами Наталки, проект «Буквиця» теж став для неї новим початком – від hand-made майстриня перейшла до крафтового виробництва.

    Її команда друкувала унікальні візерунки на футболках, магнітах, кепках, чашках тощо. Дизайн візерунків розробляв власний дизайнер.

    З часом все більше клієнтів почали звертатися з проханням виготовити футболки з унікальним принтом чи власним лого. «В якийсь момент ми стикнулися з тим, що на ринку немає якісних футболок і подумали, а чому б не шити їх самотужки? Купили швейні машинки, знайшли швачок і почалося. Через деякий час захотілося розширити лінійку виробництва – почали шити світшоти та сукні. Потрошку розробляли власний стиль та створили власну лінійку трикотажного одягу, який в основному продавали через інтернет. Пізніше з’явилася і оффлайн-партнери, які купували наш одяг», – розповідає пані Найда.

    Наталка намагалася розвивати ще один напрямок, декорування, але змушена була від нього відмовитися. Під брендом «Цвіклі» Наталка з колегами займалася виготовленням букетів та декоруванням приміщень. «Цей бізнес мав сильну локальну прив’язку – працювати з квітами ми могли лише в Івано-Франківську. В певний момент мені захотілося більшого – використовувати екзотичні квіти, а знайти покупця на такі послуги в обласному центрі на Західній Україні непросто. Але я не жалкую, адже отримала надзвичайний досвід», – пояснює підприємиця.

    Через терни до зірок

    Про нові можливості, які відкриває для українських підприємців канадський ринок та проект CUTIS, Наталка дізналася з Facebook. «Побачила оголошення про набір українських компаній і вирішила податися, хоча на початку в успіх не особливо вірила. Об’єми виробництва у нас були невеликі, але за іншими критеріями ми підходили – засновником бізнесу була жінка і соціальна складова для компанії завжди була важливою», – продовжує вона.

    Процес відбору на програму проекту CUTIS став для Наталки і її команди переломним. Під час одного з етапів на підприємство завітав запрошений проектом канадський експерт Рудольфо Мозерес.

    «Я йому тоді так і сказала, що ми дуже хотіли б плідно співпрацювати з Канадою, але наші потужності – це п’ять швейних машинок. Рудольфо мене переконав, що для невеликих майстерень, які виготовляють якісний одяг з унікальним стилем, теж є місце на канадському ринку», – говорить Найда.

    В січні 2018 року стало відомо, що Bukvica та ще 7 виробників одягу були відібрані для участі у програмі U CAN export проекту CUTIS. Перший етап – участь у виставці Apparel Textile Sourcing Canada у Торонто.

    Саме Рудольфо запропонував подумати над альтернативною назвою бренду, адже навіть латинізований варіант назви Bukvica складно сприймався англомовною аудиторією. Це і стало початком нового бренду Framiore.

    Робота над новим колекцією та торговою маркою почалася після повернення Наталки з відпочинку в Азії, де вона дуже надихнулася азійськими мотивами, а саме народністю Хмонг, що мешкає у В’єтнамі.  «На відміну від «Буквиця», що завжди позиціонувалася як одяг casual, в новому бренді мені хотілося зробити ставку на продуманий дизайн та якість тканин. Вирішили використовувати лише натуральну сировину, зокрема тенсел – екологічно чистий матеріал, що виготовляється з деревини австралійського евкаліпта», – розповідає Найда.

    Після декількох місяців роботи над новою колекцією і консультацій з канадськими експертами Наталка та її команда зрозуміли, що новий бренд виявився занадто дорогим для масового канадського ринку і виставки в Торонто, яка планувалась в серпні. Тому повернулися до плану «Б» – повезти в Канаду більш дешевий бренд Bukvica.

    Bukvica та ще 4 українських бренда одягу вперше взяли участь в fashion show, що відбувалося в рамках виставки.

    «Участь у виставках надзвичайно важлива для компаній, що розвивають експортний напрямок. Одна справа шукати в інтернеті інформацію про поширені в Канаді бренди та популярні тренди, а інша – фізично пройтися по канадським магазинам та зрозуміти, який одяг обирають споживачі», – впевнена Наталя.

    Що вона власне і зробила. З колегою вдяглася в одяг Bukvica, прихопила каталоги і пішла знайомитися з представниками невеличних крамниць, до яких їм порадити звернутися на виставці. «Без таких польових досліджень неможливо правильно сформулювати стратегію виходу на новий ринок. Це круто, що завдяки проекту CUTIS ми змогли поїхати до Канади та поспілкуватися з власниками невеличких магазинчиків та нашими потенційними партнерами. Ми краще зрозуміли їх запит і готові запропонувати саме той товар, який їм буде цікавий», – впевнена Наталка.

    На її думку, головний висновок з поїздки в Торонто – українська продукція конкурентоздатна на канадському ринку і без проблем зможе знайти свого покупця. Але є й певні обмеження. «Вже під час поїздки ми знайшли магазини, які потенційно готові купувати наш товар, але у невеликій кількості, пробні партії. Канадські партнери хочуть бути впевнені, що наша співпраця – це гра в довгу. Українські виробники одягу повинні розуміти, що після першої ж виставки неможливо укласти великий контракт. Потрібно декілька разів брати участь у виставках, заявити про себе як про надійного партнера», – продовжує пані Найда.

    Компанія зараз веде перемовини з декількома канадськими магазинами та планує наступну участь у виставці.

    «Замовлення точно будуть, ми ведемо переписку. Переговори з канадською сторону займають набагато більше часу, ніж ми звикли в Україні. До цього треба бути готовим. Крім того, я би порадила українським компаніям під час поїздки до Канади відвідати не тільки канадські, але й американські виставки, де також представлено багато канадських баєрів. Це мій план на наступний раз», – уточнює підприємиця.

    Бізнес-трансформація

    Після повернення з Канади Наталка вирішила реформувати структуру власного бізнесу. Від подальшого розвитку бренду Framiore вирішили не відмовлятися. Більш того, саме на нього зробити ставку в підкорення західних ринків. «Бренд Framiore заточений спеціально під експорт та закордонні ринки. Етичність виробництва та повільна мода – це саме те, що потрібно європейському та північноамериканському споживачеві. Український споживач, на жаль, не готовий за це платити. Поки що», – говорить пані Найда.

     

    Бренд Framiore вже можна придбати в декількох оффлайн магазинах в Великобританії. Це стало можливим завдяки участі компанії на виставці UK Moda в Бірмінгемі в серпні минулого року. П’ять українських виробників одягу були представлені на британській виставці за підтримки ЄБРР в рамках програми EU4Business. «У нас вже є декілька британських партнерів, речі вже продаються в Лондоні. Ми працюємо за попереднім замовленням. Працювати на склад не хочеться, шмаття в світі мільйон. Навіщо нашивати ще більше того, що може й не буде носитися», – зазначає пані Найда.

    Крім того, компанія стала одним із восьми переможців відбору, який проводив Офіс з просування експорту. В лютому 2019 року бренд Framiore вирушив у торгову місію у Францію. Проект також реалізувався за підтримки ЄБРР в рамках програми EU4Business.

    «Канада, США, Британія та Франція – це саме ті ринки, на які ми робимо ставку», – говорить пані Найда.

    Що стосується бренду Bukvica, то його подальший розвиток більше пов’язаний з локальним українським ринком, роботою під private label та корпоративними замовленнями.

    «У української продукції є великий потенціал на зовнішніх ринках. Треба боротися з власною меншовартістю, покращувати якість та максимально використовувати всі можливості, які надаються в Україні для розвиту малого та середнього бізнесу. Саме досвід участі в канадській виставці допоміг мені по-іншому подивитися на власний бізнес та зрозуміти важливість системного підходу в роботі на зовнішні ринки», – впевнена підприємиця з Івано-Франківська.

    Автор – Тетяна Рясна