Роль українсько-канадської діаспори у воєнній мобілізації та повоєнному відновленні й відбудові
Богдана Торбіна
Основна дослідницька робота магістерської програми, подана на часткове виконання вимог для здобуття ступеня магістра мистецтв з європейських та євразійських студій у Школі глобальних справ і публічної політики Мунка, Університет Торонто.
Українсько-канадська діаспора, яка сформувалася впродовж понад століття імміграції, розбудови громади та інституційного розвитку, посідає унікальне місце у формуванні політики Канади щодо України та у сприянні відбудові країни. Підтримувана проукраїнською зовнішньою політикою Канади та її мультикультурною моделлю, а також спираючись на потужні транснаціональні мережі, діаспора поєднує дві держави через мову, культуру та спільні демократичні цінності.
Хоча роль діаспор дедалі частіше визнається в обговореннях відновлення України, систематичні дослідження їхньої мобілізації та участі в повоєнний період залишаються обмеженими. Дослідження Богдани Торбіної заповнює цю прогалину, аналізуючи, як українсько-канадська діаспора мобілізувалася після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році, а також як лідери діаспори, підприємці та представники інституцій бачать свій внесок у відбудову України.
Спираючись на 15 напівструктурованих інтерв’ю, проведених у червні–липні 2025 року з керівниками ключових діаспорних інституцій, представниками уряду Канади та українськими дипломатичними представниками, дослідження виокремлює п’ять основних напрямів діяльності:
- збереження української ідентичності та громадських зв’язків
- політична адвокація та вплив на політику
- налагодження бізнес-зв’язків та економічна взаємодія
- обмін знаннями та професійна співпраця
- фандрейзинг і гуманітарна допомога
Дослідження підкреслює подвійну роль діаспори: як хранителя культури та ідентичності і як транснаціонального актора, що впливає на політику, сприяє інвестиціям і мобілізує допомогу. Водночас у ньому визначено низку викликів, зокрема обмежений волонтерський ресурс, міжпоколіннєві відмінності, недостатньо використані індивідуальні ініціативи та потребу в сильнішій координації між діаспорними організаціями й канадськими та українськими інституціями.
Ця робота робить важливий науковий внесок у розуміння стратегічної ролі українсько-канадської діаспори у воєнній стійкості України та її повоєнній відбудові, наголошуючи на її потенціалі як важливого партнера у відносинах між Канадою та Україною та у довгострокових зусиллях із відновлення.
